| Chapter 18 |
1 | ¶ Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
|
2 | (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
|
3 | (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
|
4 | (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
|
5 | (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
|
6 | (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
|
7 | (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:
|
8 | (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
|
9 | (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
|
10 | (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся...
|
11 | (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!
|
12 | (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його...
|
13 | (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
|
14 | (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.
|
15 | (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...
|
16 | (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
|
17 | (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
|
18 | (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
|
19 | (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
|
20 | ¶ (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
|
21 | (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
|
22 | (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
|
23 | (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
|
24 | (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
|
25 | (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
|
26 | (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
|
27 | (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
|
28 | (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
|
29 | ¶ (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
|
30 | (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
|
31 | (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
|
32 | (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
|
33 | (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
|
34 | (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
|
35 | (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
|
36 | (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
|
37 | (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,
|
38 | (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
|
39 | (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
|
40 | (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!
|
41 | (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.
|
42 | (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
|
43 | (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
|
44 | (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
|
45 | (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...
|
46 | (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
|
47 | (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
|
48 | (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
|
49 | (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
|
50 | (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.
|