Chapter 13

¶ Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

¶ З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

¶ Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

¶ Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

¶ Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

¶ Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

¶ Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

¶ Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

¶ Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

¶ Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

¶ Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

¶ Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

¶ Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

¶ Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

¶ Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

¶ Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

¶ Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

¶ Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

¶ Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

¶ Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

¶ Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

¶ Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

¶ Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

¶ Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

¶ Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.