| Chapter 19 |
1 | ¶ Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
|
2 | ¶ Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
|
3 | ¶ Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
|
4 | ¶ Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...
|
5 | ¶ Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
|
6 | ¶ Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
|
7 | Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!
|
8 | ¶ Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
|
9 | ¶ Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
|
10 | ¶ Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
|
11 | ¶ Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
|
12 | ¶ Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
|
13 | ¶ Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
|
14 | ¶ Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
|
15 | ¶ Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
|
16 | ¶ Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.
|
17 | ¶ Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
|
18 | ¶ Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.
|
19 | ¶ Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
|
20 | ¶ Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
|
21 | ¶ У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
|
22 | ¶ Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
|
23 | ¶ Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
|
24 | ¶ У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
|
25 | ¶ Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
|
26 | ¶ Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,
|
27 | ¶ перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
|
28 | ¶ Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
|
29 | ¶ На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.
|